Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Амінь! Все - і розрада, і відпочинок, і захист наш - лише в Господі!
Дякую, сестричко!!! Комментарий автора: Надю,сестричко, дякую!!!
Дудка Надежда
2011-09-23 19:18:22
Дякую Богові за Вас, Галино.Дуже емоційно і палко зображені Ваші почуття.Тільки у другому рядку я не зрозуміла змісту. Вітрила(рос.паруса) належать не до повітряних пересувань,як крила, які Ви згадуєте у першому рядку, а до човнів великих і малих,для пересування на воді, а не у повітряному просторі.Може б Ви якось це змінили. Благословінь та успіхів у творчості. Комментарий автора: Надю, дякую Вам за увагу до моїх віршів. Другий рядочок:Я кажу про такі "вітрила", що наповнені Вітром Святого Духа. Такі Вітрила здатні піднімати нас под життєвими обставинами. Радості Вам в Господі.
Поэзия : крылья птицы - Анна Зотова Стихотворение на тему человеческих взаимоотношений. Порой, особенно в период тяжких испытаний, когда душа наша переживает боль и предательство, нам хочется все бросить, отгородиться от всех. Закрыть свое сердце навсегда для любви и жизни. Но правильно ли это? Эпиграф к стихотворению: «...кто дал бы мне крылья, как у голубя? я улетел бы и успокоился бы… ибо я вижу насилие и распри в городе…; злодеяния и бедствие посреди его… обман и коварство не сходят с улиц его: ибо не враг поносит меня, - это я перенес бы; не ненавистник мой величается надо мною, - от него я укрылся бы; но ты, который был для меня то же, что я, друг мой...» Псалом 54,7-14.